гроші

Гроші… Всі їх хочуть і часто витрачають більше, ніж варто було б. Але що таке гроші? Звідки взялися? Чи справді вони „причина усіх бід”, як говориться у Біблії? Чи дійсно вони нам так потрібні? Як взагалі людство додумалося так високо оцінити тоненькі папірці з обличчями померлих президентів та суспільних діячів? Чому не можна кожному дати по мільйону доларів і зробити нас усіх багатіями? І чому вони такі важливі для тих, хто цінує свободу?

Гроші життєво необхідні кожному суспільству, що воліє процвітати, без них воно б не просунулося далі примітивної сільськогосподарської громади. Гроші виникли як вирішення проблеми заміни бартерних обмінів. Уряди всього світу взяли під своє керування, а згодом і монополізували, створення нових грошей та відмінили натуральну золоту валюту з єдиною метою – поширити свою могутність і викорінити заможність. Штучні „паперові гроші”, які нав’язали людству, тепер представляють серйозну загрозу самій цивілізації.

Гроші можна визначити як загальноприйнятий засіб обміну. Теоретично грошима може бути будь-що, що людина воліє мати, не за прямим призначенням, а радше за його подальшою вартістю у торгівлі корисними речами. На практиці ж по всьому світі й впродовж історії один засіб обміну став, за людським вибором, найкращими грошима, і ним є золото. Принагідно можна згадати безсмертного літературного персонажа Оноре де Бальзака Гопсека, який знав в якому вигляді зберігати гроші.

Практика показує, що інші засоби обміну рано чи пізно знецінюються. Ось які книжки потрібно було читати-перечитувати нашим бабусям і дідусям, які свого часу втратили старанно зібрані заощадження (деякі досить пристойну суму). Накупивши на зібрані папірці золота, можна було б і зараз мати з них зиск. Грошовий обіг здійснюється практично в кожній країні світу і виконує важливу економічну роль. За історичними даними гроші виникли у ІV – ІІІ тисячолітті до н.е. , а грошові системи – тільки із зародженням капіталістичного способу виробництва.

Економісти довгий час не могли з’ясувати проблему походження й сутності грошей. З приводу цього відомий англійський політик минулого століття У.Гладтсон сказав: „Навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші”. Одні економісти стверджували, що гроші – результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші запроваджуються державою як інструмент для вимірювання цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала справжнього наукового пояснення природи грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб’єктивних дій людей, державних органів.

Вони виникли у процесі об’єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості – мінової вартості. З виникненням грошей весь товарний світ розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому – всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці.

Отже обмін товарів на гроші – це своєрідне визнання суспільством індивідуальних затрат праці. З огляду на вищенаведене, можна зробити висновок про сутність грошей: по-перше, гроші – це історично визначена форма економічних зв’язків між товаровиробниками, й тому вони повинні сприйматися не просто як річ, що спрощує мінові операції, а як суспільні відносини людей, що виражені через гроші. гроші в кредит

По-друге, гроші слугують засобом стихійного обліку кількості та якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку. По-третє, гроші є інструментом, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність та конкретність. Отже торгівля товарами взаємно корисна, що природним чином покращує добробут людей. Наприклад, якщо рибалка хоче хліба, а пекар риби, вони спробують поторгуватися, скажімо обміняти одну рибину на дві хлібини. І так далі. Але що робити, коли рибалка хоче хліба, а пекар не любить риби?

Тут і виникає проблема з бартером, так званий „подвійний збіг інтересів”. Отже рибалка має захотіти те, що має пекар, натомість пекар уже хоче те, що має рибалка. Щоб вирішити проблему рибалка може піти до ягідника, адже знає, що майже всі полюбляють ягоди. Він виторгує рибу за кошик ягід, і не тому, що йому забаглося їх скуштувати, а тому що на його думку пекар віддасть кілька буханців хліба за них. Після цього ягоди можуть грати роль грошей, оскільки їх беруть не лише щоб поїсти, а й у якості засобу обміну. Отже, як бачимо, гроші мають певну функцію.

Вони вирішують проблеми. Будь-який предмет, що має функцію, здобуде більший попит, аніж інші речі. Звісно можна забити цвях і каменем, але молотком згодиться краще, оскільки він має певні властивості, що роблять його ліпгим за камінь у такій роботі. Так само й з грошима. Деякі речі матимуть якості, які робитимуть їх кращими грошима за інші речі. Які ж якості можуть визначити справді цінні гроші? Грошима мають бути речі, які усі оцінюють приблизно однаково. А у бартеру є один недолік – неможливість подільності, тобто інколи його важко поділити на частини.

Припустімо, пекар і вагонник погодили, що цілий вагон вартує тисячу хлібин, але вагоннику не потрібно аж стільки хліба, йому вистачить і одного буханця. Але ж він не може відкраяти від свого вагона одну тисячну частину! Кому вона тоді знадобиться? Тож хороші гроші – це ті, які можна поділити на дуже малі частинки і вони при цьому не втратять своєї цінності. Інші якості хороших грошей: тривалий обіг і рівноцінність. За усяких часів і в окремих суспільствах по всьому світі люди спробували різноманітні речі правити за гроші – сіль, морські мушлі, худобу тощо.

Це було своєрідним природним змаганням заради визначення кращих грошових одиниць. Золото. Дорогоцінний метал загалом і золото зокрема щоразу обиралося як найкращі гроші. До речі, це відбувалося незалежно, у кожному окремому суспільстві, знову і знову, перш ніж його запровадили на світовому ринку. Тож коли світовий ринок почав набирати форми, природно що золото виступило обраними грошима. Уявіть собі звичайне середньовічне село, де вирує життя, і де люди обмінюють золото на потрібні їм речі. Гроші, що добре при цьому функціонують, уможливлюють ширший розподіл праці, дозволяючи суспільству виробляти більше матеріальних благ, таким чином поліпшуючи для всіх рівень життя.

І тут-таки у тогочасної людини виникає бажання відкласти на зберігання трохи золота, доки воно їй не знадобиться для купівлі якоїсь речі? У багатьох містах місцеві золотарі були чи не єдиними робітниками, вартими довіри, у яких можна було зберігати своє золото за незначну платню. Натомість пан золотар видавав громадянинові паперову розписку, що давала йому право, у разі потреби, забрати свої гроші назад. А оскільки такі розписки згодом повсюдно видавали, то люди зрозуміли, що вони можуть користуватися ними врівень з грошима.

Отже можна здогадатися, що золотарі були першими банкірами, а ці обмінні розписки – першими паперовими грішми. До того ж, золотарі почали помічати, що повертаючись за своїм золотом, люди не надто цікавилися тим, чи отримають вони той самий зливок золота, який поклали на зберігання, головне, аби золота було стільки, скільки вони віддавали. Так потроху почали створюватися паперові гроші, аж до сьогодення. Людство збагнуло, що ці кольорові папірці можуть стати незмінними супутниками у повсякденному житті, допомагати у вирішенні обмінних операцій і вивести людство на новий рівень суспільних відносин. Державна грошова монополія радикально змінила стосунки між людьми та їхніми правителями.

Насправді ж держава надзвичайно залежить від своїх незамінних громадян, наче кровопивця від своєї жертви. В системі особистих грошових коштів це обов’язково для кожного. Якщо держава хоче витратити більше заощаджених громадянами грошей, вона повинна вилучити деякі кошти від людей. Тож вочевидь державу підтримує виробнича діяльність приватних осіб. Однак, щойно держава набуває виключного права створювати нові гроші в необмеженій кількості, виникає непохитна ілюзія, що люди тепер залежать від держави.

Насправді ж держава просто зробилася джерелом грошей, але ніяк не джерелом справжнього багатства. Сумно усвідомлювати, що сьогодні більшість людей хибно вважає, що причиною їхнього процвітання та успіху є держава. Аж ніяк. Без достойних грошей проблема бартеру виникає знову, і тоді люди не мають іншого вибору окрім повернутися до натурального господарства, що і сталося в Європі у XV столітті.

В Німеччині, у 1920 році, подібне мало не сталося. Німецький уряд відійшов від золотої валюти, аби фінансувати війну у 1914 році, і став друкувати паперові гроші якомога швидко, намагаючись розплатитися зі своїм воєнним боргом. У 1923 році один мільйон марок вартував, наче одна марка ще кілька років тому! Кредитори зазнали краху, ощадні рахунки та поліси страхування життя втратили будь-яку ціну. Люди скуповували все підряд – мило, шпильки, металобрухт, будь-що аби не зберігати гроші, які щохвилини втрачали свою вартісність.

Суспільство поверталося до прямої бартерної системи існування. Уникнути соціальної розрухи Німеччина змогла за допомогою запровадженням нової валюти, що було вигідно для нерухомості та фабрик. Цілком покладатися на паперові гроші не вдавалося ще жодному суспільству, навіть після того як у 1971 році, в США, Президент Ніксон знищив останні крихти золотої валюти. Більшість світових валют (єна, євро) мають підтримку американського долара, а він натомість нічим не підтримується. Здається світ іде до того, коли єдина світова паперова валюта підзвітна єдиному світовому картелю. Сьогодні вже не існує перешкод у необмеженому створенні нових грошей та банківських кредитів.

Гроші, як і колись, мають цінність, без них важко уявити країну, державу, людину. Для одних – це засіб купівлі потрібних речей, для других – ознака статусу і ваги у суспільстві, для третіх – свобода, а ще для когось – пил, що не вартує жодного людського життя. Здавалося б пройшли віки, і людство перепробувало безліч грошових одиниць і бартерів, зробило грошові відносини цивілізованішими, але і сьогодні існують бідні і багаті, протилежність яких ще довго поставатиме проблемою, вирішити яку так складно за усіх часів і суспільств. А ті суспільство, які якимсь чином її розв’язали вважаються штучними, неприродними. Гроші, як і кохання, – вічна тема, тому про них ще поговоримо…

За матеріалами: Ольги Зозулі

Гроші в нашому суспільстві
5 (100%) 1 vote[s]